137 day of war

photo - the center of mariupol 2019 on the independence day of Ukraine.


Good afternoon, friends
Thank you for your support. Now I started to feel a little better, although there are many sad things happening around me - I have so many things to do that I don't have enough time to be sad.
Tomorrow I'm going to pick up the parcels I ordered for work back in January! They finally arrived! I was also able to find a way to transport the goods from abroad, so now I am spending a lot of energy on restoring the store. This will make it possible to work again and be able to pay for an apartment and help my parents. Although the exchange rate of the hryvnia against the dollar has fallen significantly and there is no point in hoping for any big earnings, I believe that I will be able to earn for all household needs.
Also, I wrote a few weeks ago that I will paint t-shirts and try to sell them. I want to share the result. I have always loved the bright designs of Tie dye clothing, I first saw them when I traveled to India in 2017. But this topic is not developed in Ukraine, so when I realized that I needed to somehow distract myself and look for something to do - I bought paints, walked through second-hand shops in search of white t-shirts and started learning from YouTube videos. i create a page on Instagram to post works. Pretty quickly, beautiful designs get coming in, and much to my surprise people were interested and I was even able to sell a few pieces as well as make custom designs. Of course, this cannot be considered a business, but I am very pleased that someone liked what I do, and I was also able to cover the costs of the paint. So now I have another hobby and an opportunity to socialize through creativity.
I myself am quite self-critical and see many flaws in my work, but people seem to like it. Therefore, I will continue and improve my skills. This creativity had a good effect on me, I almost don't feel that panic from life and apathy.


There has been a significant decrease in missile attacks in Ukraine. If earlier the air alarm sounded every day for several hours, now in my region it only sounds once every few days. It seems that this is due to the fact that the invaders were able to be driven from Zmiiny Island and they took away the ships that fired missiles at us.

Nothing has changed with the mobilization - they still go around and catch all the men and send them to the service. This rallied society - Telegram channels immediately appeared where people write where they saw the patrols, build their routes and share their experiences :)
Even the mayors of neighboring cities began to express dissatisfaction with this policy, because the cities were emptied and few people dared to leave their homes.
I think that eventually it will stop, because it is not possible to mobilize all men. It will be a collapse of the economy, which we will definitely not be able to cope with.
In principle, it is possible to go outside, I even manage to walk a little and not meet the patrols. You have to be more vigilant and notice the threat ahead and move to the other side of the street) If they still issue a summons, I will go to the commission and do what they say. But while there is an opportunity to avoid it, it is better to do so.

Life in Mariupol continues to be quite difficult. People also do not have access to water and food and live in the middle ages. Instead of help, the occupiers arrange holidays almost every day. Russia Day, Family Day, Youth Day and so on. It seems that they are just trying to cover their eyes with news of improvement, but people continue to try to survive in these conditions. The number of riots by local residents is gradually increasing. It is still not clear to me what will happen to the city when winter comes, because there are very few surviving houses, there is no heating, electricity, or water anywhere, and no work is being done for this.
The city began to be demined, but unexploded shells explode more and more often and take the lives of the occupants. This is how the city takes revenge on the occupiers for their actions.
We believe in the best


-------------
Добрий день, друзі
Дякую за вашу підтримку. Зараз я став трішке краще себе почувати, хоч навколо і відбувається багато сумних речей - в мене стало настільки багато справ, що не вистачає часу на сумування.
Завтра я піду отримувати посилки, які замовляв для роботи ще у січні! Вони нарешті доїхали! Також зміг знайти спосіб провезення товару з-за кордону, тому зараз витрачаю багато сил на відновлення роботи магазину. Це дасть можливість знов працювати та мати змогу сплачувати квартиру та допомогати батькам. Хоч курс гривні до доллара значно впав і сподіватися на якісь великі заробітки немає сенсу, я вірю що зможу заробити на всі побутові потреби.
Також я писав декілька тижнів тому що буду розфарбовувати футболки та намагатися їх продавати. Хочу поділитися результатом. Мені завжди подобались яскраві дизайни одягу у стилі тай дай, вперше я їх побачив коли їздив у Індію у 2017 році. Але в Україні ця тема не розвинена, тому коли я зрозумів що потрібно якось відволікатися та шукати чим займатися - я купив фарби, пройшовся по секонд-хендам у пошуках білих футболок та почав вчитися по відео з ютубу. Створим сторінку у інстаграмі щоб викладати роботи та просто робив свою справу. Досить швидко почали ваиходити гарні малюнки, та на велике здивування це зацікавило людей і я навіть зміг продати декілька штук, а також зробити дизайни на замовлення. Це звісно не можна вважати бізнесом, але мені дуже приємно що комусь сподобалось те що я роблю, а також я зміг покрити витрати на фарбу. Тож тепер в мене є ще одне хоббі та можливість соціалізації через творчість.
Сам я досить самокритичний та бачу багато недоліків у своїх роботах, але начебто людям подобається. Тому буду продовжувати та вдосконавлювати свої навички. Ця творчість гарно на мене вплинула, я майже не відчуваю тієї паніки від життя та апатії.


В Україні стало значно менше ракетних обстрілів. Якщо раніше кожен день по декілька годин лунала повітряна тривога, то зараз у моїй області вона лише раз на декілька днів. Схоже що це пов'язано з тим, що окупантів змогли виженути з острова Зміїний та вони відвели кораблі що пускали по нам ракети.

З мобілізацією нічого не змінилося - все так само ходять та ловлять всіх чоловіків та відправляють на службу. Це цікаво об'єднало суспільство - одразу з'явились телеграм канали де люди пишуть де бачили патрулі, будують їх маршрути та діляться досвідом :)
Навіть мери сусідніх міст почали виражати незадоволення такою політикою, бо міста зпорожніли та мало хто наважується виходити з дому.
Я думаю що з часом це припинеться, бо не можна мобілізувати всіх чоловіків. Це буде крах економіки, з яким ми вже точно не впораємось.
В принципі, виходити на вуліцю можливо, в мене вдається навіть трішки гуляти та не зустрічати патрулі. Доводиться бути більш пільним та завчасно помічати загрозу попереду та переходити на інший бік вулиці) Якщо все ж таки видадуть повістку - піду на комісію та буду робити що скажуть. Але поки є можливість цього уникнути - краще так і робити.

У Маріуполі продовжується досить важке життя. Люди так само не мають доступу до води та їжі та живуть у середньовіччі. Замість допомоги оккупанти влаштовують свята мало не кожен день. День росії, день сім'ї, день молоді і таке інше. Схоже що просто намагаються замилити очі новинами про покращення, але люди продовжують намагатися вижити у цих умовах. Поступово зростає кількість бунтів місцевих мешканців. Мені все ще не зрозуміло що буде з містом коли настане зима, бо вцілілих будинків дуже мало, опалення, світла, води повноцінно ніде немає і ніяких робіт для цього не проводиться.
Місто почали розміновувати, але нерозірвані снаряди все частіше вибухають та забирають життя окупантів. Ось так саме місто мстить окупантам за їх вчинки.
Віримо у найкраще