90 day of the war

Hello friends.
Thank you for your comments and support, it is very nice that I can be in the company of such good people. I saw many of their pets and realized that he did not show his cat. This is Sonya. My wife and I found her very young at the market in the Eastern district of Mariupol. She is now about 8 years old and I am very glad that we are all together.

The days began to pass very quickly, begin to notice that there is often not enough time for all the planned activities. The new rhythm of life has become very eventful, because now there is no desire to postpone something for tomorrow, which is unknown what can bring.
There is also a growing shortage of many goods and a significant rise in prices. It also takes a lot of time, because now to find some necessary things you have to go a lot and look for leftovers.
I also try not to use public transport, because the queue at the gas station has been a few kilometers long and there is not enough fuel for everyone. I think that when you can walk or bike - you should save fuel so that it gets to those who really need it.
I think it can even benefit nature and more people will start cycling or environmentally friendly transport.
In general, I can say that I began to feel much better. I returned to the course of vitamins and began to spend more time exercising, I think everything together helps to stay normal at this time. There are days when a lot of thoughts come about friends, how they live there, whether they live at all, but I understand that I can't help it and they wouldn't be happy if I shut up completely and stopped doing something. You need to stay strong and do everything you can for the public good.

What is in Mariupol?

Since there is no electricity in the city, and the occupation of propaganda by newspapers of the occupiers did not work (all newspapers went to light fires) - the Russians decided to put in the city mobile mouthpieces of propaganda. There are cars with big screens on the streets showing propaganda materials from Russian television. In general, somehow I do not understand the point of telling people how their city was destroyed by Azov when they themselves are in this city and saw everything with their own eyes. But we do not understand the logic of the Russians

Recovery of electricity in surviving homes.
Yesterday, the local occupation authorities walked around the yards and told how it would happen. In short - everything must be done on their own and at their own expense. Those who remained must find an electrician who will be able to repair the power line leading to the house, pay for its services, repair the transformer, as well as go around all the apartments and collect a bunch of documents. I constantly have questions - why all this? Why ruin the lives of hundreds of thousands of people and all those who survived and were left to fend for themselves?


What happened to the people of Mariupol who were deported to the Far East?

More than 300 people from Mariupol now live in a refugee village in the Primorsky Krai of the Russian Federation. These people were actually deported from the country and taken away 8,000 km from home. It is difficult to keep in touch with them, some contact relatives through volunteers, so there is little information about what is happening there.
Initially, all deportees were promised housing, money, and work. In fact, they were thrown into a refugee camp and offered only dirty work, which even the locals do not want to do.
People were tricked into the edge of the world. The road from Mariupol to the territory of free Ukraine was blocked by militants, and after a month of shelling in the basements, people were ready to go anywhere just to survive.
Now people are there without contact with the civilized world, without normal work, without housing. They need the money to leave, so instead of working at Azovstal for $ 1,000 a month, they now have to cut off the heads of chickens for $ 200. For this money, even a room can not be rented.

I hope that all deported people will be able to find their way home, because it is impossible to help them from afar. I heard that local volunteers help Ukrainians return, but so far there are very few such cases. As I see the practice of the Soviet Union with the deportation of people to labor camps on the edge of the world has not disappeared, it is a pity to live on the same planet with people who are capable of such heinous crimes.

---ukr
Добрий день, друзі.
Дякую за коментарі та підтримку, дуже приємно що я можу побути у компанії таких гарних людей. Бачив у багатьох їх домашніх улюбленців і зрозумів що не показував свою кішку. Це - Соня. Ми з дружиною знайшли її зовсім маленькою на ринку у Східному районі Маріуполя. Зараз їй близько 8 років та я дуже радий що ми всі разом.

Дні стали проходити дуже швидко, став помічати що часто не вистачає часу на всі заплановані справи. Новий ритм життя став дуже насиченим на події, бо тепер немає бажання відкладати щось на завтра, котре невідомо що може принести.
Також все сильніше відчувається дефіцит багатьох товарів та значне подорожчання всього. Це також витрачає багато часу, бо тепер щоб знайти їжу чи якісь необхідні речі доводиться багато ходити та шукати залишки. Також намагаюсь не користуватися міським транспортом, бо черги на АЗС давно вже по декілька кілометрів та пального на всіх не вистачає. Вважаю що коли можешь дойти пішки або на велосипеді - слід економити пальне, щоб воно дісталося тому кому дійсно потрібне.
Думаю це може навіть пійти на користь природі та більше людей почнуть пересуватися на велосипедах чи екологічному транспорті.
Загалом можу сказати що став почуватися набагато краще. Знов повернувся на курс вітамінів та став більше приділяти часу фізичним вправам, думаю все разом допомагає залишатися нормальним у такий час. Бувають дні коли приходить багато думок про друзів, як вони там живуть, чи живі вони взагалі, але я розумію що ніяк не можу допомогти та вони не були би раді якщо я повністю закриюсь та перестану щось робити. Потрібно залишатись сильним та робити все що можешь для суспільного блага.

Що у Маріуполі?

Так як електики у місті немає, а розповсюдження пропаганди за допомогою газет у окупантів не вийшло (всі газети пішли на розтопку вогнищ) - росіяни вирішили поставити у місті пересувні рупори пропаганди. На вулицях стоять машини з великими екранами де показують пропагандиські матеріали з російського телебачення. Взагалі якось я не розумію у чому сенс розповідати людям як їх місто руйнував Азов коли вони самі знаходяться у цьому місті та бачили все своїми очима. Але логіку росіян нам не зрозуміти

Відновлення електроенергії у вцілілих будинках.
Вчора місцева окупаційна влада ходила по дворам та розповідала як це буде відбуватися. Якщо стисло - все потрібно робити своїми силами та за власний рахунок. Ті хто залишився повинен самостійно знайти електрика який зможе відремонтувати електролінію що веде у будинок, сплатити його послуги, відремонтувати трансформатор а також обійти всі квартири та зібрати купу документів. В мене постійно виникають питання - навіщо все це? Навіщо руйнувати життя сотням тисяч людей та всіх хто вижив та залишився кидати напризволяще?


Що сталося з Маріупольцями, яких депортували на далекий схід?

Більше 300 людей з Маріуполя зараз мешкають у селищі для біженців у Приморському краї РФ. Цих людей фактично депортували з країни за відвезли за 8000 км від дому. З ними важко тримати зв'язок, деяки зв'язуються з рідними через волонтерів, тому є трохи інформації що там відбувається.
Спочатку всім депортованим обіцяли видати житло, гроші, роботу. А по факту їх кинули у таборі біженців та пропонують тільки брудну роботу, яку навіть місцеві не хочуть виконувати.
Людей обманом заманили на край світу. Дорога з Маріуполя на територію вільної України була заблокована бойовиками, а після місяцю обстрілів у підвалах люди готові були поїхати куди завгодно, щоб тільки вижити.
Зараз люди там знаходяться без зв'язку з цивілізованим світом, без нормальної роботи, без житла. Щоб виїхати потрібні гроші, тому замість роботи на Азовсталі за 1000 долларів на місяць тепер вимушені рубати голови курам за 200 долларів. За ці гроші навіть кімнату неможливо зняти.