157 day of war

House in the center of Mariupol. Photo by Andrii, who is currently in the city and helping to find people.


Good afternoon, friends.
This week turned out to be quite difficult.
More and more terrible events are happening. Our boys from Azovstal, who were held captive by the Russians, were mercilessly killed. They say that it was Ukraine that hit Olenivka with missiles, but this is not so.
How it happened. At first, about 200 Azov residents were taken to an improvised prison on the territory of the former industrial zone. After that, the Russians placed MLRS "Grad" under the fence of this prison and fired about 30 rocket shots. This was done in order to impersonate the Ukrainian army and pretend that this building was hit by the fire back. But this did not happen. After demonstrative hailstorms, the building was simply blown up. They planted explosives in the middle and, after blew up the building with more than 200 people still alive.
At the moment, it is known about 50 dead and many injured in serious condition.
This is a great tragedy, this is extremely cynical cruelty.
In general, the level of aggression and human hatred for each other continues to grow with each month of the war. All this can lead to terrible social problems in the future, because those who survive the war will return to their homes with a very distorted perception.
The inability of the Russians to win on the battlefield is compensated by massive propaganda, the killing of prisoners of war, and the launch of missiles from a distance of several thousand kilometers. The further it is, the harder it is to observe the surrounding events, sometimes it gives the impression that it will never end.
These almost half a year completely changed life. I understand that it will never be the same again. But there is no doubt that our country will endure and become better. No matter how difficult it is, we simply have no other way out. Because as time shows, the Russians have only one goal - to destroy every Ukrainian and erase our nation.
But this will not happen. I believe that the difficult time will pass and we will again learn to live without constant shelling and staying in bomb shelters.

I just keep doing something every day and keep calm. Unfortunately, I understand that I cannot do anything and sometimes it is very confusing.
Thank you for your support, I believe that together we will be able to win and restore justice.

===

Добрий день, друзі.
Цей тиждень виявився досить важким.
Все більше відбувається жахливих подій. Наших хлопців з Азовсталі, що перебували у полоні у росіян нещадно вбили. Вони розповідають що це Україна вдарила ракетами по Оленівці, але це не так.
Як це відбувалося. Спочатку близько 200 азовців перевезли у імпровізовану в'язницю на території колишньої промзони. Після цього росіяни поставили гради під забором цієї в'язниці та зробили близько 30 пострілів ракетами. Це було зроблено з метою підставити українську армію та зробити вигляд що в цю будівлю влучили відповідним вогнем. Але цього не було. Після демонстративних обстрілів градами будівлю просто підірвали. Вони заклали у середину вибухівку та після виведення своїх людей підірвали будівлю з понад 200 живих людей вседерині.
На даний момент відомо про 50 залигблих та багато поранених у важкому стані.
Це велика трагедія, це надзвичайна цинічна жорстокість.
Взагалі рівень агресії та людської ненависті один до одного продовжує зростати з кожним місяцем війни. Все це може привести до жахливих соціальних проблем у майбутньому, адже ті хто виживуть на війні повернуться до своїх домівок з сильно спотворенним сприйняттям.
Нездатність росіян перемагати на полі боя вони компенсують масованую пропагандою, вбивством військовополонених, та запуском ракет з відстані декілька тисяч кілометрів. Чим далі тим важче спостерігати за навколишніми подіями, іноді винакає враження що все це ніколи не скінчиться.
Ці майже пів року зовсім змінили життя. Я розумію що як раніше більше ніколи не буде. Але в тому, що наша країна вистоїть та стане краще немає жодних сумнівів. Як би важко не було - у нас просто немає іншого виходу. Бо як показує час - у росіян є тільки одна мета - знищити кожного українця та стерти нашу націю.
Але цього не станеться. Я вірю що важкий час мине і ми знов будемо вчитися жити без постійних обстрілів та перебування у бомбосховищах.

Я просто продовжую щось робити кожен день та триматися у спокої. Нажаль я розумію що нічого не можу зробити і іноді це дуже бентежить.
Дякую вам за підтримку, вірю що разом ми зможемо перемогти та відновити справедливість.