340 day of war

Good day everyone!
Another very busy week is coming to an end, during which we again experienced a large-scale missile strike. Power outages have become even worse, so now there is light for several hours a day.
At the same time, the country has started recruiting reserves again, and many police and military patrols are walking the streets, issuing summonses or immediately taking them to the military headquarters. This is not the first time that this has happened, so we are again using proven tactics - we walk less on the street and try to wait this time. In general, quite a lot of people do the same, because the streets are half empty.
It's quite a stressful time, which you have to wait again and hope that everything will somehow pass. The news about the delivery of tanks, of course, raises morale a little, but the news from the front is quite scary. In our city, they say goodbye to the fallen soldiers almost every day, and it's quite sad.

There is almost no work now, so we cope with stress through creativity. I am gradually improving my skills in dyeing T-shirts and socks, and Nastya embroiders cats to order. It also helps us survive a little, because there are no other options especially now. I am sure that someday this time will end and after the war people will start returning to the country and life will get better. But for now, every day is a test that has to be fought.

Thank you all for your support!

====

Всім доброго дня!
Черговий дуже напружений тиждень підходить к кінцю, за цей час ми знов зазнали масштабного ракетного удару. Перебої зі світлом стали ще гірше, тому зараз світло є декілька годин на день.
Разом з тим у країні знов почали набирати резерви та по вулицям ходить багато патрулів з поліції та військових, які видають повістки або одразу увозять до військомату. Це відбувається вже не вперше, тому ми знов використовуємо перевірену тактику - менше ходимо по вулиці та намагаємось перечекати цей час. Взагалі досить багато людей робить теж саме, бо вулиці напів порожні.
Досить стрессовий час, який знов потрібно перечекати та сподіватися що все якось омине. Новини про поставки танків звісно трішки підіймають бойовий дух, але новини з фронту приходять досить моторошні. У нашому місті майже кожен день прощаються з загиблими військовими і це досить сумно.

Роботи зараз майже немає, тому ми справляємось зі стрессом за допомогою творчості. Я потроху покращую свої навички у фарбуванні футболок та шкарпеток, а Настя вишиває котів на замовлення. Це також трішки нам допомагає вижити, бо особливо інших варіантів зараз немає. В решті решт я впевненний що колись цей час закінчиться та після війни почнуть повертатися люди у країну та життя буде ставати краще. Але поки що кожен день це випробування, з якими доводиться боротися.

Дякую усім за підтримку!