402 day of war

Hello friends!

I wanted to thank everyone for their support and help. It really helps me to get through tough times.

This week has been extremely difficult. Moving is a big stress, but during this week I went from denial to acceptance and full understanding that it will be better this way. Of course, moving is not easy. First, you need to find a new apartment and negotiate with the landlords. Then, you need to pack and transport your belongings, and the hardest part is settling with the current landlord about returning the apartment. It's also an additional expense because when you rent an apartment, you have to pay a lot upfront. Typically, they take money for the first and last months' rent, plus a commission for the realtor. But we calculated that even with all the difficulties and expenses, it's worth doing. The war is still ongoing, and there is no guarantee that online sales will give us better results. Besides, this apartment is just not affordable for us anymore. This situation arose due to the dependence of the rent on the dollar exchange rate. When we rented the apartment, we paid about 6400 uah per month based on the exchange rate. After a while, the dollar rate significantly increased, and the rent became about 8800 uah. In addition, our income has dropped significantly, and we found ourselves in a situation where even with only humanitarian aid and earning money at a store, selling T-shirts and embroidery, paying such an amount every month became a big problem.

It's difficult for me to make changes in life, but I'm glad that this time I was able to accept this situation relatively quickly and am actively looking for a new place to live and figuring out how to organize everything. After all, we moved to this city from another corner of the country so we should be able to move within the city as well. I was able to make an arrangement with the landlord, and we still have a month left on the lease. During this time, we need to find a new place to live, move, and clean up the old apartment, although all of this is very difficult under the current circumstances (especially when it's hard to move around the streets looking for an apartment because you can still receive an invitation to the front), but we will manage it. I believe in it and will do everything necessary, even if I don't really want to.

I'm sorry for writing so much about the apartment, it just worries me and it's hard for me to distract myself from this topic

As for the situation in the country, it's hard to know exactly what's going on. It seems that there are fewer rocket attacks happening now, and they're mostly focused on cities near the front lines. This means that things are a bit calmer in areas further away from the fighting.

Everyone is waiting for a successful counteroffensive that could turn the tide of the war. In the meantime, I am still following what is happening in Mariupol. It is painful to look at the photos and videos of what the city has become. Most of the buildings have been destroyed and the remains of these buildings are now being demolished, turning whole areas into a desert.

There are also some strange things happening in schools and universities. It feels like the Soviet Union came back along with Russia to Mariupol. There's full-scale militarization and Soviet propaganda going on in schools. They dress up children in Pioneer uniforms and hang Soviet symbols, telling them that we're all fascists and "Western puppets". I don't know if our youth, who now live in Mariupol, perceive it or just do what they're told because they have no choice, but in any case, it all looks quite scary.
And after de-occupation, which I firmly believe will happen, we'll have to live with people who were brainwashed with all of this for a long time. And it's hard to imagine what will come out of it.
I believe that this will all come to an end someday and I really hope that there will be good news from the front soon, because it feels like time is frozen and we're just waiting to see what happens next.

=======
Добрий день, друзі!
Хотів подякувати усім за підтримку та допомогу. Це дісно дуже допомагає якось виживати.
Цей тиждень був надзвичайно важким. Переїзд це великий стрес, але за цей тиждень я пройшов шлях від заперечення до прийняття та повного розуміння що так буде краще. Звісно переїзжати складно, по перше потрібно знайти нову квартиру та домовитись з господарями, ще потрібно спакувати та перевезти речі та найскладніше доповитись з теперішнім господарем про сдачу квартири. Це також додаткові витрати, бо коли знімаєшь квартиру доводиться досить багато платити, зазвичай беруть одразу гроші за перший та останній місяць + комісійні ріелтору. Але ми так порахували, що наівіть з усіма складнощами та витратами це варто зробити. Війна триває і немає надій що онлайн торгівля буде давати кращі результати, а ця квартира нам вже просто не по кишені. Така ситуація виникла через прив'язку орендної плати до долара. Коли ми знімали квартиру то по курсу сплачували біля 6400грн на місяць. А через деякий час курс долара значно виріс і орендна плата стала біля 8800грн. До того ж і прибутки значно впали і ми опинились у ситуації коли навіть харчуючись тільки гуманітарною допомогою та заробляючи на магазині, футболках та вишивці сплачувати таку суму щомісяця стало великою проблемою.
Мені складно щось змінювати у житті, але я радий що на цей раз досить швидко зміг змиритися та прийняти цю ситуацію і зараз активно шукаю нове житло та думаю як все це організувати. Врешті решт ми переїхали у це місто через усю країну, значить і по місту зможемо переїхати.
Я зміг домовитись з господарем та за договором ми ще місяць маємо прожити тут та тоді зможемо поїхати. За цей час ми повинні знайти нове житло, переїхати та прибратися на старій квартирі, хоч все це і дуже складно у теперішніх умовах (особливо коли вільно пересуватися вулицями у пошуках квартири складно, бо все ще можно отримати запрошення на фронт), але ми впораємось, я вірю у це та буду робити все що необхідно хоч і не дуже хочеться.
Вибачаюсь що так багато пишу про цю квартиру, це просто ситуація яка мене хвилює і важко від цього відволіктись.

По ситуації в країні вже важко зрозуміти що відбувається. Те що помітно - масованих ракетних обстілів все менше, тепер їх майже немає. В основному обстрілюють тепер тільки міста біля лінії фронту, тому у тилу більш спокійно. Ми усі в очікуванні контрнаступу та маємо надії що він буде успішним та це зможе переломити хід війни.
Також я продовжую слідкувати за тим що відбувається у окупованому Маріуполі, бо все ще трішки сумую за рідним містом. Але коли бачу фото та відео того життя що там зараз то розумію що мабуть більше ніколи туди не повернусь. Після того як там розбомбили та спалили більшість будинків росіяни просто зносять будівлі, навіть не дивлячись чи є під завалами загиблі чи ні. Як на мене це спроба приховати свої злочини. Дуже дивно бачити як райони у яких ти провів все життя тепер нагадують чисте поле без жодної будівлі.
Також у школах та інститутах відбуваються якісь дивні речі. Таке враження що разом з росією у Маріуполь прийшов радянський союз. У школах повним ходом йде мілітарізація та радянська пропаганда. Вони наряжають дітей у форму піонерів та розвішують радянську символіку, розповідають що ми тут усі фашисти та "маріонетки заходу". Не знаю чи сприймає це наша молодь, що зараз живе у Маріуполі, чи просто виконує все що накажуть бо немає вибору, але у будь якому випадку все це виглядає досить страшно.
А після деокупації, яка я вірю точно буде, нам доведеться жити з людьми яким тривалий час промивали мізки усім цим. І що з цього вийде важко уявити.
Вірю що цьому колись настане кінець і дуже сподіваюсь що найближчим часом будуть гарні новини з фронту, бо поки що таке враження що час завмер і ми просто чекаємо на те що буде далі.