409 day of war

Hello friends!

At the beginning of the week, we received a call from the "YA Mariupol" center, informing us that humanitarian aid had arrived from Japan in the form of clothing. Each of us was given a large box containing thermal underwear, a jacket, a hat, and gloves. Initially, I thought we might not need them until next year, but in the morning, we were hit with snow and it significantly cooled down. It's nice to know that people from all over the world help us, even such ordinary things help a lot both in everyday life and morally.

I feel that life has become completely different now. Initially, it was embarrassing to receive humanitarian aid and food, but now it seems normal and it would be very difficult without it. We receive a box of food every three weeks, and most of the time, it's the same set of products, so we have nowhere to put some items like 10kg of sugar, which we don't eat often. But there are also many useful products, such as sunflower oil, cereals, rice, pasta, and a lot of flour. In tough times, we buy cabbage and make everything we can out of it, mostly stewed cabbage with cereals or "kulebyaka," which is a closed pie with stewed cabbage filling.

It was quite difficult to adjust to the new rhythm of life where we have to do a lot of things quickly and have limited opportunities to buy any products or cook interesting dishes. I have realized that it's necessary to limit myself in everything because tomorrow things may get worse. But one can get used to this minimalism and feel comfortable. It seems that I'm just starting to get used to it and feel less depressed about it.

Finding an apartment is quite challenging. I want to thank everyone for their help because sometimes everything just seems like an endless darkness with no way out, but somehow we manage to survive. It would have been very difficult without your help.

Apartments are currently being rented out at astronomical prices compared to pre-war times; the rental price has doubled. The options we find do not want to let us in, often because we have a cat, and some people are negative towards refugees. This looks crazy because the front is quite far from this city, and people just did not see what it was like to through when the enemy is already in your home. Every day, 1-2 apartments are posted that suit us in price, but due to these problems, we cannot even visit them yet.

So now I have decided that there is nothing left to lose, and I need to overcome my shyness and ask my landlady if a discount on rent is possible, because the dollar rate has become too high, and sales have fallen sharply. Communication with her is difficult because the landlady of the apartment actually lives in Italy, and her mother rents out her apartment in the city, through whom I communicate with the woman. I am not expecting much, but there is a chance that we can get some discount and we won't have to look for new housing and spend a lot of money on moving. For now, I hope for the best and am waiting for a response.

There have been some positive changes at work recently. Our more active social media presence is starting to yield results and we are getting some orders, which is a relief because we were starting to think that everyone who could buy had already left the country) Looking at the number of refugees in different countries and the empty streets, sometimes it seems that there are not many people left here.

So lately, I've been taking walks around my neighborhood, trying to avoid any patrols. I've also been continuing to paint t-shirts and I feel like I'm getting better every month. Progress is hard to notice when you do the same thing every day, but when I look at my work now compared to six months ago, I realize that I'm gradually improving. Of course, now I'm using a lot more materials for dyeing than I did at the beginning, things I didn't even know existed. We don't get a lot of t-shirt orders, maybe one or two a week, but it's still work. Socks are in higher demand, but they're even harder to make than t-shirts. It takes me about 3-4 hours of time and a lot of effort to make one pair, but at least people buy them, so I try to make more and improve each time.

If anyone is interested, here is where I post pictures of my finished work: https://www.instagram.com/psy.dye.ua/
And here I publish a video with the work process: https://www.youtube.com/@psydyeua

Right now, we are all waiting for a counterattack by our forces and it's a very nerve-wracking time. Trials and the absolute unknown of what will happen in the future await us again. Despite being exhausted from this war and the problems it has brought, we continue to believe that we can persevere and reclaim our freedom. Thank you for your support!

======
Добрий день, друзі!

На початку тижня нам зателефонували з центру "ЯМаріуполь" та сказали що приїхала гуманітарна допомога з одягом з Японії. Видали кожному по велекій коробці у якій був комплект термобілизни, куртка, шапка, рукавиці. Спочатку я подумав що це мабуть вже у наступному році знадобиться, але зранку нас знов замело снігом та значно похолодало. Дуже приємно що люди з усього світу допомогають нам, людям зі звичайного міста, про яке мабуть і не чули до війни.
Я відчуваю що життя стало вже зовсім іншим і якщо перший час було ще соромно отримувати гуманітарну допомогу та їжу, а зараз це вже здається чимось нормальним і без цього було б зовсім важко.
Нам видають ящик з їжею раз на 3 тижні. Майже весь час дають однаковий набор, тому деякі продукти вже немає куди дівати, наприклад біля 10кг цукру, який ми не часто їмо. Але там також багато корисного, наприклад соняшникова олія, крупи, рис, макарони, багато борошна. У часи коли справи йдуть кепсько ми купуємо капусту та робимо з неї все що тільки можна. Найчастіше я роблю або тушковану капусту з крупами, або кулебяку (це такий закритий пиріг з начинкою із тушкованої капусти).

Досить складно було перелаштуватися на новий ритм життя, де потрібно робити багато справ і бажано робити їх швидко та більше не мати можливості купувати будь які продукти та готувати якісь цікаві блюда. Просто приходить розуміння що потрібно обмежути себе у всьому, тому що завтра може стати все гірше. Але до цього мінімалізму можна звикнути та почуватися комфортно, схоже що зараз я тільки приходжу до цього та починаю менше почуватися депресивно з цього приводу.

Пошук квартири йде досить важко. Я ще раз хотів подякувати усім за допомогу, бо у деякі моменти все просто виглядає як суцільна пітьма з якої немає виходу, але кожен раз вдається якось виживати. Без вашої допомоги це було б дуже складно.

Квартири зараз здають за якісь космічні суми, у порівнянні з довоєним часом ціна на оренду піднялась вдвічі. Ті варианти що ми знаходимо не хочуть нас впускати, частіше за те що у нас є кіт, деякі негативно відносяться до переселенців. Це взагалі виглядає дико, бо фронт знаходиться досить далеко від цього міста і люди просто не бачили через що доводиться пройти коли ворог вже у тебе вдома. Кожен день викладають по 1-2 квартирі що підходить нам по ціні, але поки що через такі проблеми не завжди вдається їх навіть просто оглянути.
Тому зараз я вирішив що втрачати вже нема чого і треба перебороти сором'язливість та запитав у своеї господарки чи можлива знижка на оренду житла, через те що курс долара став занадто високим, а продажі сильно впали. У нас з нею складна комунікація, тому що фактично господарка квартири живе у Італії, а у місті її квартиру здає її матір, через яку я з спілкуюсь з тією жінкою. Особливо ні на що не сподіваюсь, але є шанс що зможемо отримати якусь знижку і не потрібно буде шукати нове житло та витрачати багато коштів на переїзд. Поки що сподіваюсь на краще та чекаю відповідь.
По роботі за останній час також є позитивні зміни, більш активне ведення соціальних мереж дає свої результати і знов пішли хоч якісь замовлення, що дуже радує, бо ми вже почали думати що всі хто міг купувати вже виїхав з країни)
Тому останній час я потрохи гуляю поблизу дома, поки що щастить та патрулей не зустрічаю. Також я продовжую фарбувати футболки та відчуваю що з кожним місяцем у мене виходить все краще. Взагалі прогрес непомітний коли кожен день робиш одне й те саме, але коли я дивлюсь свої роботи зараз та пів року тому то розумію що потроху виходить робити краще. Звісно зараз я вже використовую багато додаткових матеріалів для фарбування, про які на початку навіть не знав. Хоч футболок купують не дуже багато, але 1-2 замовлення на тиждень приходять і це також можна вважати роботою. Особливим попитом користуються шкарпетки, але робити їх навіть важче за футболки. На кожну пару я витрачаю близько 3-4 годин часу і багато сил, але їх хоча б купують, тому намагаюсь робити їх більше та кожен раз краще.
Якщо комусь цікаво, ось тут я викладаю готові роботи: https://www.instagram.com/psy.dye.ua/
А ось тут знімаю процес роботи: https://www.youtube.com/@psydyeua

Зараз ми всі чекаємо на контрнаступ наших сил і це дуже хвилюючий момент. В черговий раз на нас чекають випробовування і абсолютна невідомість що буде у майбутньому. Хоч ми всі вже дуже втомилися від цієї війни та проблем що вона принесла - ми продовжуємо вірити у те що зможемо вистояти та відвоювати свою свободу. Дякую за вашу підтримку!