465 day of war

Hello, friends!

The past week has been just like the entire month of May - every night, rockets and drones have been flying over our cities. These attacks started as soon as we received the Patriot air defense systems, and it seems that the Russians are determined to destroy them. So far, they have only managed to destroy their own missiles flying towards Kyiv. Unfortunately, not all areas of the country are as well defended, so we still have to seek shelter during the shelling because both the missiles themselves and the debris from the intercepted missiles pose a threat.

At night, the cities increasingly resemble a battlefield: the sound of air sirens, the roar of gunfire, and explosions in the sky. It's not so much frightening anymore as it is annoying, and all we want is to get a peaceful night's sleep. I constantly feel tired and struggle to fall asleep, but I think the Russians will soon run out of opportunities to terrorize the civilian population, and we will all be able to sleep normally.

It was somewhat expected because things are getting better for us on the front lines. Although the counteroffensive to regain territory hasn't started yet, the necessary preparations are underway. Warehouses, military bases, and headquarters of the occupying army are being destroyed, and discussions about the counteroffensive are increasingly scaring and demoralizing the enemy.
Whenever the Russian army faces setbacks on the front lines, they start bombing the entire country and making our lives more difficult. They need to create an illusion of achievements for their own population, which has so far been receptive to shelling, killings, and destruction on our land. But when the war reaches Russian territory, they start asking, "Why is this happening to us? What have we done?"
The level of cynicism and cruelty in people nowadays has reached its peak. I used to believe that every person could be understood by listening to them, but now it seems to me that years of aggressive propaganda have made Russians incapable of building logical chains and understanding their own country's actions.

On the bright side, summer has finally arrived, and I love this time of year. Although the climate here is not as warm as in Mariupol, we still have many sunny days. And being close to the Carpathian Mountains, we have plenty of local fruits and berries that become cheaper with each passing week. So now we try to eat more berries and go cycling to the forests and ponds. Being in nature really helps us feel better and relax from work and constant stress.

Despite everything, I am confident that we will endure and emerge victorious. During this time, we have all become much stronger and understand that this is the price for our freedom.

Thank you all for your support. I'm glad that you still believe in us and are helping the country cope with this enemy. Together, we will win. Thank you!


================

ВІтаю, друзі!

Останній тиждень пройшов так само як і весь травень - кожну ніч на наші міста летіли ракети та дрони. Такі обстріли почались одразу як нам передали системи ППО Patriot і схоже що росіяни дуже хочуть знищити їх, але поки що знищуються тільки усі їх ракети що летять у бік Київа. Нажаль не вся територія країни так гарно захищена, тому ми все ще намагаємось ховатися під час обстрілів, бо загрозу несуть як самі ракети, так і уламки що утворюються коли ракети збивають.
Вночі міста тепер все більше схожі на поле бою: гул повітрянної тривоги, зарево від пострілів та вибухи у небі. Це вже не те щоб лякає, це просто набридно та хочеться хоч ніч спокійно поспати. Я постійно почуваюсь втомленим та довго не можу заснути, але думаю що можливості росіян у плані подібного террору звичайного населення скоро закінчаться та ми усі зможемо нормально поспати.

Це було досить очікувано, бо справи на фронті для нас стають все краще і хоч контрнаступ у виді просування військ та звільнення території ще не почався але зараз відбувається те що повинно перед цим бути - знищуються склади, військові бази та штаби окупаційної армії, а також розмови про контрнаступ все більше лякають ворога та деморалізують їх. Завжди коли російська армія не має жодних успіхів на фронті - вони починають бомбити всю країну та ускладнювати нам життя. Це потрібно їм щоб створити враження що у них є якісь досягнення для свого населення, яке досі позитивно ставиться до обстрілів, вбивст та руйнувань на нашій землі. Але коли війна приходить вже на територію росії вони починають питати "за що це нам? що ми зробили?".
Рівень цинізму та жорстокості людей у наш час став максимально високим. Раніше я думав що кожну людину можна зрозуміти якщо вислухати її, але тепер мені здається що роки агресивної пропаганди зробили росіян не здатними на будування логістичних ланцюгів та осмислювання дій власної країни.

А у іншому нарешті настало літо і я дуже люблю цю пору року. Хоч тут і не такий теплий клімат як у Маріуполі, тут також багато теплих днів. А через близкість до Карпат - тут багато місцевих фруктів та ягід, які з кожним тижнем стають все дешевше. Тому зараз ми намагаємось їсти побільше ягід та їздити на велосипедах до лісів та ставків. Перебування на природі дійсно допомагає почуватися краще та відпочивати від роботи та постійного стресу.
Щоб не було я вже впевненний що ми все витримаємо та переможемо. За цей час ми всі стали набагато сильнішими та розуміємо що це ціна за нашу свободу.

Дякую усім за підтримку, я радий що ви все ще вірите у нас та допомогаєте країні впоратися з цим ворогом. Разом ми переможемо. Дякую вам!